Загальна рамка взаємодії між організаціями мережі Карітасу України[8] 1

Загальна рамка взаємодії між організаціями мережі Карітасу України

1. Загальні положення

1. Правила поширюються на організації, які є членами мережі Карітасу України та мають право діяти під спільним брендом, цінностями та стандартами.
2. Місія та стратегія організацій-членів мережі мають бути співзвучні та синхронізовані з місією та стратегією національного офісу Карітасу України:

«Розвиток традицій доброчинної діяльності для подолання бідності, нерівності та соціальної ізоляції шляхом надання гуманітарної допомоги, створення ефективної системи соціальних, медичних та освітніх послуг в Україні, сприяючи розвитку громад і базуючись на християнських морально-етичних цінностях».

3. Всі організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані плекати християнську ідентичність Карітасу та дотримуватись цінностей:

·         поваги;

·         цілісного розвитку людини;

·         спільного блага;

·         справедливості;

·         співчуття;

·         солідарності;

·         пріоритетності для людей в найбільшій потребі.

4. Принципи партнерства в мережі Карітасу України також відповідають стратегічним дороговказам:

«Не втратити людину»,

«діяти в найкращий спосіб»,

«плекати співдію та мережевість».

5. Національний офіс виступає власником бренду, гарантом стандартів і модератором розвитку мережі.

2. Юридична реєстрація та відповідність законодавству

1. Організації-члени мережі Карітасу України зареєстровані як окремі юридичні особи, благодійні організації зі статусом неприбутковості, зобовʼязані регулярно підтверджувати неприбутковий статус.
2. Спосіб реєстрації має відповідати рівню організації: національний офіс, єпархіальна організація, парафіяльна організація.

·         Національний офіс — юридичними засновниками є Українська Католицька Єпархія Нью Вестмінстера та Керівний центр Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви.

·         Єпархіальні організації — юридичними засновниками є єпархія та національний офіс Карітасу України.

·         Парафіяльні організації — юридичними засновниками є єпархіальна організація Карітасу та єпархія/екзархат.

o   Обласні організації — парафіяльні організації обласних центрів.

o   Регіональні організації — парафіяльні організації, зокрема ті, які здійснюють системну масштабну діяльність в межах декількох районів.

o   Незареєстровані парафіяльні Карітаси —  парафіяльні організації без реєстрації як благодійної організації, а лише через канонічне заснування грамотою від єпархії/екзархату — парафіяльні хаби. 

3. Юридична назва повинна містити елемент, що ідентифікує приналежність до мережі (наприклад: «Благодійна організація “Карітас ______­_”»).
4. Заборонена реєстрація або діяльність як комерційної структури чи політичної партії.
5. Статут кожної організації повинен відповідати типовому шаблону статуту Карітасу.
6. Усі організації зобов’язані повідомляти про зміни юридичного статусу, змін у керівництві та відсутності конфлікту інтересів впродовж місяця від виявлення таких змін Президенту та директору мережі та ідентичності національного офісу Карітасу України.
7. Всі організації повинні подавати копію свого статуту і протоколів зустрічей Загальних Зборів, Правління національному офісу.
8. Організації є заснованими відповідними структурами Української Греко-Католицької Церкви та здійснюють свою діяльність у координації з відповідними церковними структурами, визначеними Главою УГКЦ або компетентною церковною владою.

3. Загальне управління та організаційний розвиток

1. Організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані мати дієвий колегіальний орган управління  (Загальні Збори, Правління/Наглядова рада), що здійснює контроль за стратегією і прозорістю діяльності. Зустрічі відбуваються відповідно до положень статуту, але принаймні 1 раз на рік, та підтверджуються протоколами.
2. Керівник місцевої організації призначається вищим органом управління.
3. Організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані готувати та оприлюднювати публічний щорічний звіт, який, відповідно до статуту, надається вищим органам управління для затвердження.
4. Організації-члени мережі мають прийняти та затвердити на своєму рівні політики та процедури зобовʼязуючого характеру:

·         Всі політики та процедури системи Убезпечення:

o   Кодекс етики та поведінки;

o   Політика убезпечення;

o   Політика запобігання корупції та конфлікту інтересів;

o   Політика протидії торгівлі людьми;

o   Політика протидії корупції та шахрайству;

o   Політика і процедури захисту дітей та вразливих дорослих;

o   Процедура розгляду звернень чутливого характеру;

·         Безпекова політика та безпекові плани (узгоджені з НОКУ);

·         Політика та положення щодо найму (узгоджені з НОКУ);

·         Положення про закупівельні процеси (єдине для всієї мережі);

·         Політика конфіденційності та захисту даних.

5. Організації-члени мережі Карітасу України повинні відповідати стандартам управління Карітасу Інтернаціоналіс (CIMS — Caritas Internationalis Management Standarts) та проходити регулярну оцінку відповідності  (раз на 3-4 роки) з розробкою плану вдосконалення. Для приналежності до мережі обовʼязково мати чинний сертифікат про здійснену оцінку.
6. Інтеграція в мережу Карітасу України відбувається для всіх організацій через правильне заснування, а для  працівників централізовано — всі працівники організацій-членів мережі Карітасу України проходять обовʼязкові:

·         інтеграційну програму від національного офісу Карітасу України;

·         тренінг з убезпечення від національного офісу Карітасу України/місцевої ОВВСУ;

7. Національний офіс Карітасу України відповідає за розвиток єпархіальних організацій, єпархіальні організації відповідають за супровід та розвиток парафіяльних організації, заснованих ними.
8. Національний офіс Карітасу України має право здійснювати аудит та моніторинг діяльності місцевих організацій.

9.      Взаємодія КУ з парафіяльними організаціями відбувається в діалозі/порозумінні з єпархіяльною організацією. 

10.  При взаємодії національного офісу з парафіяльною організацією, потрібно засягати думку єпархіальної організації.

11.  Діяльність єпархіяльних організацій є обмежена канонічною територією єпархій. 

12.  Коли єпархіальна організація працює на парафіяльному рівні своєї єпархії чи екзархату, то має вступити в діалог з місцевою парафією, а коли поза своєю єпархією, то має отримати дозвіл від місцевої організації Карітасу та церковної влади. 

13.  Межі діяльності парафіяльних організацій визначаються єпархіальною організацією (можливо, з залученням єпископа) в порозумінні з парафіяльними організаціями, дбаючи при цьому про справедливий, солідарний та субсидіарний підхід. 

14.  Будь-яка діяльність поза територією має бути погоджена з місцевим Карітасом та місцевою церковною структурою і відбуватися з їх залученням (порозуміння, якщо єпархіяльний Карітас діє на своїй території, але за межами єпархіяльного осідку). 

15. В здійсненні оцінки відповідності CIMS координаційну роль бере національний офіс Карітасу України. Єпархіальна організація має бути залученою в процес оцінювання (передзустріч) та в процес напрацювання плану вдосконалення для парафіяльної організації, а також має отримати звіт про здійснене оцінювання.
16. Для забезпечення стандартів якості, прозорості та підзвітності національний офіс може відкликати право використання бренду та приналежності до мережі у випадку грубих порушень, дотримуючись норм законодавства України та канонічного права.

4. Фінансове управління

1. Усі фінансові ресурси та майно Організацій-членів мережі Карітасу України повинні використовуватись виключно для досягнення статутної мети. Забороняється розподіл доходів або майна між засновниками, членами органів управління, працівниками (крім оплати праці) або пов’язаними особами.
2. Організації-члени мережі Карітасу України є самостійними у фінансовому управлінні та несуть повну відповідальність за свої фінансові зобов’язання відповідно до законодавства України, але водночас підзвітними у здійсненні спільної благодійної діяльності.
3. Організації-члени мережі Карітасу України  щорічно формують та затверджують

·         операційний бюджет;

·         проєктні бюджети;

·         фінансовий план діяльності.

4.      Організації-члени мережі Карітасу України ведуть бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідно до законодавства України та внутрішніх стандартів мережі, зобов’язуючись:

·         подавати фінансову звітність у встановлені законодавством строки;

·         надавати консолідовану або додаткову звітність національному офісу та партнерам;

·         забезпечувати достовірність і повноту фінансових даних.

5. Організації-члени мережі Карітасу України використовують єдині стандарти фінансового менеджменту:

·         погоджені бюджети;

·         подвійне підписання;

·         публічні річні звіти;

·         система моніторингу ризиків.

6. Організації-члени мережі Карітасу України погоджуються та дотримуються принципу розподілу адміністративних коштів, згідно з положенням про розподіл витрат (overheds)
7. Фінансування працівників, які працюють в проєктах від КУ (та міжнародних партнерів КУ) не може перевищувати 100% зайнятості.
8. Накладні витрати («адміністративні») діляться порівну між національним офісом Карітасу України та місцевими організаціями, що були залучені до реалізації проєкту, 50% накладних витрат діляться відповідно до досягнутих індикаторів та бюджету проекту, що був реалізований у конкретній місцевій організації. Це рішення приймається в ході консультацій менеджера проєкту з програмним директором, директором з питань мережі та ідентичності та фінансовим директором національного офісу Карітасу України.
9. Повторювані фінансові порушення та зловживання є підставою для перегляду ведення спільної благодійної діяльності та призупинення членства в мережі.

5. Найм персоналу та HR-менеджмент

1. Організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані дотримуватися спільних HR-стандартів:

·         опис посад;

·         прозорі конкурси на відкриті вакансії;

·         інтеграційна програма;

·         регулярне навчання персоналу.

2. Керівні позиції (директор, фінансовий менеджер, бухгалтер) мають відповідати мінімальним кваліфікаційним вимогам мережі.
3. Організації-члени мережі Карітасу України спільно розгортають систему управління ефективністю та розвитку потенціалу персоналу (СУЕРПП) та за її аналітикою створюють плани розвитку персоналу.
4. При працевлаштуванні родичів чи повʼязаних осіб, для врегулювання конфлікту інтересів, місцеві організації звертаються до їх засновників (згідно з політикою запобігання конфлікту інтересів).
5. Місцеві організації беруть на себе зобов’язання, що працівник має відповідати певним кваліфікаційним вимогам, які мають бути прописані в додатку до угоди про реалізацію проєкту.
6. Найм персоналу в проєктну команду місцевої організації здійснює саме місцева організація та директор.
7. Національний офіс Карітасу України надає рекомендації щодо необхідної кваліфікації, проєктні менеджери та експерти можуть бути залучені в процес відбору, але рішення та відповідальність за найм працівника лежить на директорі місцевої організації.
8. Директор місцевої організації може займати певні посади в проєкті, у випадку, коли є мала кількість діючих проєктів та за умови реального заангажування у виконання функцій і завдань задля реалізації проєкту. Таке залучення директора місцевої організації має бути попередньо погодженим програмним директором та директором з питань мережі та ідентичності національного офісу Карітасу України.
9. Заборонено ініціювати процес подання на вакансію та робити особисту пропозицію працевлаштування (переманювання) для працівників між організаціями мережі.
10. Працівник може податись на відкриту вакансію іншої організації, але перед проходженням співбесіди організація, до якої подається працівник, має звернутися до місцевого директора для інформування та отримання рекомендацій.
11. У разі невідовідності кваліфікаційним вимогам може бути переглянуто договір про співпрацю між національним офісом та місцевою організацією в рамках проєкту.
12. Фінансування заробітних плат працівників з бюджетів проєктів від національного офісу та міжнародних партнерів Карітасу України не може перевищувати 100% зайнятості.

6. Внутрішня комунікація

1. Усі організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані плекати етичну комунікацію.
2. Організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані подавати інформацію про діяльність: спільну благодійну діяльність — щомісяця та місцеві проєкти та ініціативи — щокварталу; інформацію про стан: кількість працівників, волонтерів, зміни в майновому стані — щокварталу; а також надавати детальну інформацію на запит керівництва національного офісу Карітасу України.
3. Працівники організацій-членів мережі Карітасу України зобов’язаний брати участь у:

·         регулярних мережевих зустрічах;

·         обміні даними;

·         стратегічних сесіях;

·         національних тренінгах.

4. На рівні комунікації між національним офісом та місцевими організаціями мережі зобов’язані до участі в обовʼязкових форматах:

·         директори місцевих організацій та управлінці національного офісу в щотижневих онлайн зустрічах директорів;

·         директори єпархіальних організацій та вище керівництво національного офісу в очних щоквартальних зустрічах директорів;

·         «день відкритих дверей» програмних напрямків, організовані менеджерами програм для директорів місцевих організацій;

·         проєктні команди у проєктних зустрічах.

5. Єпархіальні організації зобовʼязані організовувати регулярні зустрічі з їх парафіяльними організаціями.
6. Для розвитку партнерської взаємодії, стратегічного управління мережею та ефективної комунікації створюється Рада директорів з ротацією (5-6 директорів).
7. Для плекання партнерської взаємодії між працівниками національного офісу Карітасу України та місцевих організацій необхідно уникати взаємин «керівників-підлеглих/виконавців».
8. У всій комунікації між менеджерами національного офісу та координаторами у місцевих організаціях потрібно залучати в інформування (усне, письмове) директора місцевої організації. Прямі вказівки розцінюються, як брак субординації та порушення партнерства.
9. В комунікації між експертами національного офісу з місцевими фахівцями мають бути залучені в копію листування менеджер та координатор.
10. Для позапроєктної комунікації (у додаткових завданнях) директори місцевих організацій завжди повинні бути в адресатах та погодити залучення працівника.

11.  При кризовій комунікації директори місцевих організації апелюють до вищого керівництва національного офісу, у всіх випадках з залученням директора директорату з питань мережі та ідентичності.

12.  Усі усні/телефонні/онлайн комунікації потрібно фіксувати коротким листом з домовленостями.

13.  Менеджери національного офісу Карітасу України мають плекати безпосередній звʼязок з місцевими організаціями шляхом регулярних візитів (1 раз на 6 міс. В організацію, в якій здійснюється проєкт).

14. Для внутрішньої комунікації повинні використовуватись тільки захищені засоби звʼязку: корпоративна електронна пошта з доменом caritas.ua, месенджером Signal.
15. Національний офіс координує функціонування систем внутрішніх комунікацій, баз даних, бібліотеки внутрішньо організаційних знань, а місцеві організації зобовʼязані дотримуватись стандартних операційних процедур для захисту даних та їх точності.
16. Національний офіс Карітасу України поширює внутрішні документи мережі (політики, рекомендації, методики) зобовʼязуючого та рекомендованого характеру, а місцеві організації зобовʼязані їх прийняти, затвердити та дотримуватись.
17. Для спільної благодійної діяльності обовʼязкове використання платформ та баз даних, координованих національним офісом Карітасу України .
18. Національний офіс координує всі екстрені інформаційні повідомлення (наприклад, безпекові або репутаційні).

7. Безпека та убезпечення

1. Усі організації-члени Карітасу України зобовʼязані дотримуватись політики безпеки та протоколів безпеки для запобігання ризикам з безпеки, загрозам фізичній безпеці персоналу та організації, інформаційній безпеці, а також для швидкого реагування на загрози, повʼязані з безпековою ситуацією в умовах повномасштабної війни в Україні.
2. Для превенції та відповіді на потенційні безпекові ризики в усіх організаціях-членах мережі Карітасу України створене «коло безпеки» та призначені до нього відповідальні особи. Координацію з питань безпеки здійснює національний офіс Карітасу України.
3. Безпекова політика та безпекові протоколи мають бути узгоджені.
4. Місцева організація в зоні підвищеної небезпеки повинна підготувати плани релокації, які має узгодити з національним офісом та міжнародними партнерами, зокрема для синхронізації змін в проєктній діяльності.
5. Усі організації-члени мережі Карітасу України відповідальні за дотримання системи Убезпечення, щоб їх персонал, програми та діяльність шанували гідність і права всіх людей, не завдавали шкоди та не піддавали ризику жорстокого поводження ані дітей, ані дорослих.
6. Усі Організації-члени мережі Карітасу України, їх працівники та волонтери, несуть відповідальність за захист робочого середовища від порушення етичних норм, зловживань, експлуатації, домагань, насильства, дискримінації, цькування, торгівлі людьми, шахрайства і корупції, конфлікту інтересів, посягань щодо дітей, дитячої праці.
7. У кожній організації-члені мережі Карітасу України мають бути:

·         прийняті й затверджені політики та процедури системи Убезпечення;

·         призначена особа, відповідальна за впровадження системи Убезпечення (ОВВСУ);

·         проведені базові тренінги з Убезпечення.

8. Усі інциденти з убезпечення мають негайно (24 год.) повідомлятися за допомогою тільки встановлених каналів зворотного зв’язку на національному рівні:

·         Гаряча лінія прийому скарг 0 800 336 734 (Пн-Пт 09:30-16:00)

·         Електронна скринька feedback@caritas.ua

·         Електронна скринька Національної особи відповідальної за впровадження системи Убезпечення  nfp@caritas.ua

·         Онлайн-форма на сайті

9. Національний офіс Карітасу України відповідальний за функціонування каналів зворотного звʼязку, дотримання процедури розслідування.
10. Усі організації-члени мережі Карітасу України зобовʼязані дотримуватись процедури розслідування звернень чутливого характеру.

8. Зовнішні комунікації та бренд

1. Організації-члени мережі Карітасу України мають дотримуватись єдиного стандарту візуальної ідентичності, відповідати стандартам брендбуку національного офісу Карітасу України.
2. Усі соціальні мережі організацій-членів мережі Карітасу України мають керуватись єдиними правилами розміщення публікацій, вимог до фото та відео.
3. Будь-які публічні заяви, які можуть вплинути на репутацію мережі, повинні бути погоджені з національним офісом.
4. Національний офіс координує всі екстрені інформаційні повідомлення (наприклад, безпекові або репутаційні).
5. Заборонено:

·         політичну агітацію під брендом мережі;

·         публікацію фото/відео бенефіціарів без дозволу;

·         некоректне використання логотипу.

9. Фандрейзинг, залучення ресурсів, побудова партнерств

1. Усі ініціативи з фандрейзингу, що використовують бренд мережі, мають відповідати:

·         цінностям мережі;

·         стандартам прозорості;

·         спільним правилам збору даних;

·         етичним нормам

·         не можуть створювати конфлікт інтересів;

·         не можуть суперечити чинним угодам національного рівня .

2. Місцеві організації можуть здійснювати фандрейзинг самостійно, але:

·         не мають права укладати партнерства, що суперечать цінностям мережі;

·         партнерство з міжнародними партнерами (з Конфедерації Карітасу Інтернаціоналіс, а також Церковними фундаціями — Renovabis, Kirche in Not, CNEWA) здійснюється через національний офіс або за його письмовим погодженням національний офіс;

·         при налагодженні партнерств з посольствами та з представництвами міжнародних партнерів в Україні та написанні до них грантових заявок місцеві організації повинні попередньо інформувати та погоджувати це з національним офісом.

3. Мережа може мати спільні кампанії, які всі організації зобов’язані підтримати.
4. Будь-яка діяльність національного офісу Карітасу України на місцевому рівні (наприклад, взаємодія з місцевими органами влади) має бути погоджена з місцевою організацію Карітасу і відбуватися з їх залученням.
5. Усі адвокаційні кампанії мають бути синхронізовані та скоординовані національним офісом Карітасу України.
6. Місцеві організації зобовʼязані розвивати місцеві партнерства з місцевою владою, громадою, бізнесом, іншими ОГС.

10. Спільна проєктна діяльність

1. Національний офіс бере на себе зобов’язання сприяти розвитку експертності у місцевих організаціях, щоб вони були спроможними самостійно готувати та реалізовувати багаторічні проєкти на високому рівні.
2. Національний офіс реалізує стратегію розбудови організаційної спроможності місцевих організацій, сприяє їх координації в рамках кластерних структур та допомагає гармонізувати їх політики та процедури з політиками та процедурами кластерної системи ООН та провідних донорів.
3. Дизайн проєктів має відбуватись з врахуванням організаційних потреб місцевих організацій.

4.      Реалізуючи проєкти та програми місцева організація (єпархіяльна/обласна) має залучати місцеві громади, зокрема підтримувати соціальні ініціативи парафій УГКЦ, сприяючи формуванню при них парафіяльних харитативних ініціатив та парафіяльних організацій Карітасів. (Надання допомоги/послуг єпархіяльною/обласною організацією на базі парафії, можливе також субгрантування або працевлаштування).

5.      Ролі, кваліфікаційні умови, умови найму мають бути включені до проєктної угоди.

6. Спільні проєкти реалізуються відповідно до:

·         укладеної двосторонньої угоди про спільну благодійну діяльність;

·         стандартів проєктного менеджменту, правил адміністрування проєктів;

·         узгодженої системи MEAL;

·         політик та процедур з фінансового менеджменту, безпеки та убезпечення, стандартних операційних процедур відповідно до програми надання допомоги.

7. Всі організації-члени мережі Карітасу України зобов’язані:

·         надавати єдині звіти за стандартизованими шаблонами;

·         дотримуватися єдиних правил закупівель;

·         виконувати управління ризиками.

8. Місцеві організації мережі Карітасів України мають право на справедливий поділ накладних витрат в проєктах задля сприяння організаційному розвитку.
9. Національний офіс Карітас України прагне бюджетувати фінансування накладних потреб (overheads) на рівні не менше 7% для соціальних проєктів (з ціллю досягти 10%) та 5% для гуманітарних проєктів (з ціллю досягти 7%).
10. Накладні витрати діляться порівну між національним офісом та місцевими організаціями. Між місцевими організаціями 50% накладних витрат діляться відповідно до досягнутих індикаторів та бюджету проєкту, що був реалізовуваний у конкретній місцевій організації.
11. Якщо при аудиті виявились порушення (нецільове використання коштів або фінансування оплати праці понад дозволений відсоток зайнятості), то кошти мають бути компенсовані організацією-порушником.
12. У випадку низької якості виконання національний офіс може обмежити участь у подальших проектах.
13. Умови розподілу проєктів між організаціями: 

·         Беручи до уваги пріоритети донорів  

·         Згідно оцінки спроможності організації (дотримання стандартів, політик, процедур)  

·         Досвід реалізації проєктів та звітування 

·         Організація єпархіального рівня є в пріоритеті перед парафіяльною 

·         Якщо перші 2 критерії дотримані, перевагу отримає та, яка має менше діючих проєктів.

14. Для національного офісу Карітасу України пріоритетом є розвиток єпархіяльних організацій та парафіяльних організацій в обласних центрах, а також в місцевостях, де є найбільший запит в наданні допомоги людям в потребі.

12. Відповідальність партнерів

Зони відповідальності національного офісу Карітасу України: 

·        Розвиток мережі  

·        Координація благодійної діяльності та гуманітарної допомоги в мережі

·        Формація ідентичності для національної мережі

·        Інтеграційна програма для всіх працівників мережі

·        Навчання з Убезпечення для всіх працівників мережі

·        Розвиток волонтерства в Україні  

·        Єдині стандарти, політики, процедури для мережі

·        Оцінка відповідності CIMS на національному рівні раз на 3-4 роки

·        Координація та здійснення оцінки відповідності CIMS для місцевих організацій

·        Розвиток пріоритетно єпархіальних/регіональних організацій  

·        Менторство та супровід організацій в їх організаційному розвитку для місцевих організацій (пріоритет — єпархіальні)

·        Розвиток та навчання команд для розвитку спроможності

·        Система управління ефективністю та розвиток потенціалу персоналу 

·        Стандарт турботи про персонал

·        Залучення ресурсів (для реалізації проєктів та для зміцнення інфраструктури) 

·        Заохочення візитів та обміну успішним досвідом;  

·        Підтримка взаємодії з Главою і Отцем  та Синодом єпископів УГКЦ зокрема щодо реалізації стратегії соціального служіння 

·        Представництво Карітасу на національному рівні (перед органами державної влади, громадським сектором, міжнародними організаціями) 

·        Розвиток партнерств на національному та міжнародному рівнях

·        Підтримка взаємодії з Карітасом Інтернаціоналіс, Карітасом Європи та їх організаціями-членами 

·        Звітування в кластери

·        Кризова підтримка

Зона відповідальності єпархіальних організацій: 

·        Розвиток єпархіальної організації 

·        Розвиток мережі заснованих ними парафіяльних організацій

·        Постійний зв'язок і співпраця з єпископом, церковними структурами і місцевими релігійними організаціями  

·        Розвиток та координація соціального служіння в єпархії 

·        Розвиток волонтерства у єпархії  

·        Розвиток персоналу єпархіальної та парафіяльних організацій 

·        Менторство та супровід організацій в їх організаційному розвитку для парафіяльних організацій

·        Забезпечення відповідності кваліфікації працівника і займаної посади для надання ефективної допомоги людям в потребі

·        Дотримання стандартів, політик та процедур

·        Проходження CIMS оцінки раз на 3-4 роки

·        Залучення в процес CIMS оцінки для парафіяльної мережі

·        Формація ідентичності

·        Сталість проєктів  

·        Залучення ресурсів (місцевий фандрейзинг та подання на грантові конкурси) 

·        Візити та обмін успішним досвідом

·        Здійснення прямої допомоги людям в потребі в межах території

·        Розвиток партнерств на місцевому рівні

·        Звітування в кластери  

Зона відповідальності парафіяльних організацій: 

·        Розвиток парафіяльної організації 

·        Розвиток соціального служіння на парафіях

·        Постійний звʼязок і співпраця з парафіями

·        Розвиток волонтерства на парафії

·        Розвиток персоналу парафіяльної організації

·        Дотримання стандартів, політик та процедур

·        Проходження CIMS оцінки раз на 3-4 роки

·        Залучення ресурсів (місцевий фандрейзинг та подання на грантові конкурси) 

·        Візити та обмін успішним досвідом

·        Здійснення прямої допомоги людям в потребі в межах території

·        Розвиток партнерств на місцевому рівні

13. Порушення правил взаємодії та врегулювання непорозумінь

1. Порушеннями є:

·         неправильна реєстрація

·         фінансові зловживання;

·         приховування інцидентів убезпечення;

·         політична агітація під брендом Карітасу;

·         серйозна репутаційна шкода;

·         відмова від прозорості чи аудиту;

·         ігнорування чи систематичне порушення політик та процедур.

2. Рішення про врегулювання приймають засновники, а національний офіс та/чи місцева організація сколюють потребу врегулювання на рівень вище.
3. Якщо вирішити непорозуміння, яка негативно впливає на наші партнерські відносини, неможливо між двома сторонами, то звертаються до третьої сторони, бажано в межах мережі Карітасу України, з проханням допомоги у пошуку взаємоприйнятного рішення.
4. Непорозуміння між організаціями також можуть бути ескальовані на рівень церковної ієрархії.
5. Процес врегулювання непорозумінь має керуватися Соціальним Вченням Церкви та Керівними принципами партнерства Карітасу, а також використовуватимуться механізми медіації та арбітражу.